Здійнявся галас і радість, усі вітали її, радіючи, що й цього разу вона знайшла в собі сили відродиться у велику Атанасію. З постаментом її підняли на руки й понесли до палацу. 
      Коли всі сіли в дефенс, Смарта зрозуміла, що всі досі перебувають під незабутнім враженням від побаченого, перша порушила мовчання: "Ну що? Усе ще є бажання розважатися далі чи вражень на сьогодні достатньо?" 
      Діана відповіла: "Я думаю, що на сьогодні вистачить. А? Берта? Ти як?" 
      Берта підняла на них оченята, а в них усе ще було приголомшення, здивування і, навіть жах від побаченого й пережитого. 
      "Бертюня, малятко, ти злякалася?" - Діана взяла її до себе на коліна. Обійняла, а потім притиснула свою щоку до Берти. 
      Малятко подивилося на Діану і сказало: "Якщо це фокус, то придумав його геній!" 
      "Так, зовсім не дитяча вистава, - зітхнула Діана, - але, у нас теж є привід, щоб вражаюче, але вже весело провести час. Смарта, завтра у Берти День народження! Може, є якісь пропозиції?" 
      Берта подивилася на Діану: "Ма, а як ти знаєш, що саме сьогодні? Тут же час і дні минають зовсім не так, як у нас дома?" - від подиву піднявши білі вушка, вона стала схожа на маленьке біле ведмежа. 
      "День народження мав бути через два дні. Я вже подарунки і всі прикраси для дому замовила. Напевно, вже на пошті? Учора я подумала так, що лягали спати ми двічі, тож незалежно від часу, вважатимемо, що твій День народження сьогодні", - трохи задумливо сказала Діана.

      "Ура! Найкращий день! - зробивши стрибок угору, голосно крикнула Берта. 
      Вона почала танцюючи розмахувати лапками на всі боки, при цьому крутячи хвостиком як вентилятором.

      Берта від безмежної радості вся сяяла і світилася: "Сьогодні буде велике свято, - пританцьовуючи говорила вона, а я на ньому найголовніша! Справжнє свято, а не якась пташка знову впала в дитинство! Ура! Так що? Куди йдемо? Де гості та подарунки?" 
      Усі засміялися, дивлячись на малечу, яка підстрибувала. 
      "Бертьонько, ти так радієш, наче свято вже почалося", - сміючись сказала Діана. 
      Смарта втрутилася: "Бертюня, все правильно - у тебе сьогодні свято, тож давайте святкувати!" 
      День народження відзначали в Долині Водних парків. Це була рівнина між гір, куди з усіх водоспадів стікала Жива вода. Перетікаючи з однієї водойми в іншу, вона, граючись, підкидала догори маленьких рибок, а вони, зробивши перекид, блиснувши різнокольоровими боками, плюхалися у воду. Їх було тисячі. Не було потреби в додатковому освітленні, від цих рибок все навколо світилося і переливалося, випромінюючи райдужне світло. На березі було багато маленьких і великих закладів з їжею. Дизайн у всіх був абсолютно різний: були платформи на прозорих підвісах, і зверху можна було дивитися на відпочивальників, які прогулювалися внизу; були столики, які розташовувалися сходами вгору по стіні, що нависала, а поруч звисали на довгих стеблах-ліанах великі розміром з велику тарілку квіти. Ці квіти зрізали і на їхніх пелюстках приносили їжу, а на місці зрізу, на очах у всіх виростала нова квітка. Скрізь хотілося побувати, все подивитися і спробувати.

​

​

​

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

       Столик, за яким вирішили відзначати День народження Берти, повільно піднімався вгору, потім зверху опускався прозорий купол, і на нього лилася вода, стікаючи вниз. Було відчуття, що перебуваєш під водоспадом. На водяних стінках купола: з'являлися, а потім зникали маленькі смарагдові мешканці Живої води. Вони не ховалися, а були прозорі, як вода, але в один момент могли стати видимими смарагдово-малахітового кольору зі смугою червоних крапок на спині. Дуже красиво! 
      На брелоку Смарти пролунав тихий мелодійний звук: "О! Прийшли, зустрічайте гостей! Я запросила познайомитися і відсвяткувати з нами твій День народження Бертена, двох моїх найкращих подруг. Вони прийшли зі своїми вихованцями. Ти не проти?" 
      "Навіть, "за"! - закивала на знак згоди дівчинка. - Нові місця, нові знайомі - все, як мені подобається!"

      Подруги виявилися близнюками. У нас би про них сказали: просунуті, наворочені, дуже гламурні й сучасні. Довгі сукні на них були явно індивідуального пошиття з тканини, яка під час ходьби шелестіла, як дощ, і зовні мала такий самий вигляд: здавалося, що по тій, хто йде, стікає вода. Вони виявилися дуже жваві, веселі й балакучі. Абсолютно ненапряжні у спілкуванні. З ними було легко і просто. 
      Вказавши долонькою на близнят Смарта їх представила: "Мія і Ем, а також їхні улюбленці-вихованці Лексі і Лота". Після цього представила їм Діану і Берту, нагадавши тільки, що Бертена сьогодні головна на цьому святі, вона іменинниця. 
      Лексі та Лота були однієї породи і дуже схожі одна на одну. Їхня зовнішність була надзвичайно незвична: зростом із Берту, шерсть смугаста поперемінно: біла й бежева. Бежева смуга була довшою за білу і виступала зверху трохи вище: довга смуга - коротка, потім знову, довга - коротка. Дуже незвичайно! Хвостик круглий і пухнастий, а ось вушка були як у Берти, тільки темно-бежевого кольору. Оченята і ніс такі ж чорні, як у Бертюні. 
      Вони підійшли до іменинниці, доторкнулися по черзі своїм носом до її носа і кумедно зіщуливши від задоволення очі сказали: "Привіт! З Днюхою! Давай дружити!” 
      За столом було шумно, весело і багато смачненького.

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

      Лота повернувшись до Лексі сказала: "А давай, Берті зробимо подарунок, який завжди буде нагадувати про нас, і залишиться з нею назавжди?" 
      "Ну все, капець, не бачити мені подарунка! Ма не дозволить мені робити татуху, - прикро швидко відповіла Бертюня, - і потім, куди? Тільки на живіт, а коли я виросту, у мене й живіт буде в шубці". 
      Лексі засміялася: "Бертюня, ти вмієш завалити незрозумілими словами. І тобі напевно, це вже говорили? До речі, а що таке татуха?" 
      Берта задумалася: "Ну, щоб не вдаватися в подробиці - це малюнок на шкірі." 
      Лота втрутилася: "По-перше, у нас на шкірі нічого не малюють, а по-друге, ти не вгадала". 
      Лексі підійшла до Берти, взяла її хвостик, і як пензликом вмочила в темно-бежеву смужку в себе на шиї. І кінчик хвостика ще більше потемнів. Потім доторкнулися до вушок і провели по спинці, і ці місця зі світло-бежевого потемніли і стали кольором темної карамелі. 
      Лота кивнула головою: "Чудово вийшло! Це у нас зараз по-модному і стильно". 
      Берта розмахувала хвостиком на всі боки, грудка вперед, а лапки переставляла ніби на виставці. Модель! Вся була біленька, а пензлик на хвостику, вушка і спинка темного карамельного кольору. 
      "Так, тепер я наворочена модниця-стиляга, я в тренді, класно, приголомшливо, - Бертюня виглядала абсолютно щасливою. - Спасибі, спасибі! Знову щось новеньке - це по мені, це прямо моє. Добре бути іменинницею в будь-якому світі!" 
      Пізніше, всі разом вирішили прогулятися Долиною водних парків і пройтися до найбільшого озера, яке називалося озеро Відображення. Його поверхня абсолютно була схожа на дзеркало: ідеально рівна поверхня, жодних хвиль і таке ж дзеркальне відображення в ньому всього, що знаходиться поруч. Але, якщо підійти зовсім близько до берега, то вода виглядає абсолютно прозорою і видно, як плавають маленькі рибки.

      Лексі підбігла до Берти і сказала: "Пішли поговоримо з рибками. Вони люблять спілкуватися з відпочивальниками в цьому парку". 

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

 

 

      Діана підійшла до Берти, Лексі та Лоти, які гралися на березі.

      Пройшлася берегом, постояла трохи, дивлячись на рибок, що вистрибують із води, а коли повернулася, то звернулася до малечі: "Бертьонько, а ми вже бачили таких рибок, перед тим як сюди потрапити. Пам'ятаєш? Рибки, які підказали нам як вийти з чарівного коридору або, якщо хочемо, то дійти до повороту в печері, були на вигляд такі самі". 
      І вони розповіли всім присутнім на Дні народженні, що з ними трапилося до того, як вони зустріли Смарту та й узагалі, як вони потрапили в цей світ. 
      "Так, цікаво, - сказала Смарта, - але допомогти тим рибкам звільнитися із закритого водоспаду і потрапити у Велику воду - це складно. Алмаз-вода - це магічний камінь. Рибки правильно сказали, що його можна придбати тільки купивши, але, це як варіант, от тільки його ніхто не продає. Ще варіанти: отримати в подарунок або виграти як приз. З усього перерахованого слабо, але реально - тільки приз. Тобто, приз за перемогу на гранд-турнірі "Поєдинку розумів". Але правила, які несподівано змінюються в оголошенні їх перед початком змагання, такі, що не реально виграти. Навіть не знаю, хто-небудь сам захоче змагатися з Маїном Першим за Жезл влади? Знаючи наслідки в разі програшу, навряд чи..."