Ледь видимий силует попрямував до неї і, як виявилося, це була жінка.

      Діана подумала, що бачить другу половину Правителя Водного світу і не знала, як правильно привітати її. Не скажеш же їй "здрастє" і вона просто присіла в легкому реверансі, наскільки це можна було зробити з Бертою на руках.

      Жінка була висока, струнка, велична, вишукано витончена і сліпуче вродлива: білосніжна шкіра, блакитні очі, наче небо, променисті й нескінченні, а коли дивишся в них, здається, занурюєшся в глибоке озеро. У ній відчувалася королівська статність, жвавість характеру, розум, неймовірна енергетика та надзвичайна харизма: водночас маючи твердий характер, вміючи мислити тверезо й ухвалювати жорсткі доленосні рішення, але водночас залишатися дбайливою, доброю та чуйною. На ній була довга відверта сукня зі срібної луски, поділ якої, наче перекати хвиль, струменів по підлозі й надавав її силуету неповторності та загадковості.

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

      "Проблема? - вимовила вона. - Проблема - це питання, що вимагає вивчення і дії, - задумливо додала вона. - Звідки така впевненість, що твоє питання може бути вирішене тут, у палаці?"

      У Діани вже втомилися руки тримати Берту. Вона обережно підняла і поклала її голову на плече. Потім із потаємної кишені фальшкостюма вільною рукою дістала Алмаз-воду і простягнула Правительці.

      "Потрапити сюди, у Водний світ нам допоміг Барч - Правитель Нижнього рівня, - почала свою розповідь Діана. - Він сказав, щоб під час зустрічі ми показали Алмаз-вода Правителю Середнього рівня, якого звати Барчин, і він зрозуміє, що ми від нього і тоді нам обов'язково допоможуть, тож я з цілковитою впевненістю йшла до палацу. Скажіть, я можу зустрітися з вашим Правителем?"

      "Правитель, як ти висловилася, якого звуть Барчин - це я, - почула Діана і

з неприхованим здивуванням нерішуче промовила, - так ви ж жінка? Тобто, прошу вибачення, я зовсім не те хотіла сказати. Точніше те, але..., - вона запнулася і замовкла".

      "Добре, - перервала її Барчин, - давай із самого початку. По-перше, голова Середнього рівня, наділений усією повнотою влади і правлячий на власний розсуд Водним світом - цей титул називається як Владика, і те, що я представниця жіночої статі, ти не помилилася, - стримано посміхаючись, сказала Барчин, тож - Владичиця. По-друге, Барч і я - ми брат і сестра. Він тобі про це не сказав?" - уже по-простому усміхаючись запитала вона в Діани.

      "Я не уточнювала. Тоді це було не важливо, - відповіла вона. - Я думаю, що і зараз, не має значення. Барч не розповідав про вас, але те, що ви доброзичливі, чуйні та з гарним почуттям гумору помітно відразу. Прошу вибачення, може я занадто відверта і нетактовна, але це чесно і від душі".

      Барчин дивилася на Діану з неприхованим інтересом: "О, все добре! Просто я бачу дівчинку, а чую дорослу дівчину".

      "Барч теж так говорив, - сказала Діана і трохи помовчавши додала, - насправді так і є".

      Барчин розпорядилася, щоб принесли м'які крісла та дивани. Діана дбайливо переклала Бертьону, а потім докладно розповіла все, що з ними сталося від самого початку, і чому вона з малечею опинилася тут, у палаці Водного світу, про проблему повернутися додому і допомогу для Берти.

      Коли Діана закінчила розповідь, Барчин сиділа біля Берти і ніжно гладила її по голові.

      "Так, малятко, - сказала Владичиця зітхаючи, - підвела тебе твоя допитливість, але ми спробуємо вам допомогти. Я сподіваюся, це можливо".

      "А, може, так статися, що й не можливо?" - неспокійно запитала Діана.

      "Не будемо загадувати наперед і заздалегідь нервувати та засмучуватися. Спочатку послухаємо Тадібея, мого палацового жерця, радника й помічника, а потім робитимемо висновки й вирішуватимемо, як нам бути далі", - відповіла вона й веліла його покликати.

      Поки чекали, Барчин розповіла про нього.

      "Тадібей, - почала вона свою розповідь, - це надійна і вірна мені людина, довірена особа. Він мій повірений і посередник між цим світом і сутностями тонкого невидимого світу. Можливо, до них нам ще доведеться звернутися. Він астролог, чаклун і цілитель. А, ще поет! Свої вірші та поеми він солить у бочках, щоб вони не пропали і збереглися навічно".

      "Солить у бочках? - вирвалося в Діани. - Прошу вибачення, що перебила Ваше Володарювання, але це так незвично, просто неймовірно до неможливості!"

      Десь зовсім поруч почувся звук, схожий на шелест сухого листя. Діана озирнулася й побачила, як просто з величезного дзеркала, що йшло по периметру всієї зали, вийшов вельможа, зовнішній вигляд якого дуже нагадував шляхетного римського патриція: біле волосся спускалося до плечей, такого самого кольору акуратно підстрижена борода та довга біла тога, що була накинута на спину й ліве плече, а на правому сколота брошкою. Це була морська зірка з блакитного лазуриту, краї якої усіяні темними і світлими синіми сапфірами. На ногах було легке взуття зі схрещеними попереду шкіряними ременями із золотими вставками.

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

      "Нічого собі, - подумала Діана. - Він же вийшов прямо з дзеркала, наче воно м'яке або як вода рідка".

      Він зупинився, не підходячи близько до Барчин, доторкнувся рукою до своїх грудей, де було серце, і схилив голову.

      "Моя повага Владичиця", - сказав він.

      "Здрастуй Тадібей. Я дозволяю без умовностей, - відповіла вона. - Це Діана і Берта, вони від Барча. Його хороші друзі, а значить, і наші друзі".

      Жрець подивився на Діану й опустив голову, вітаючи її.

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

      "Так вийшло, - продовжила Барчин, - що вони потрапили в наш світ і їм потрібна допомога, - і подивившись на Берту додала, - а малятку особливо. Що скажеш?"

      "Треба порадитися з духовними старійшинами, якщо знадобиться, але спочатку мені б хотілося зустрітися з Пассифлорою" - відповів він.

      Барчин звернулася до Діани: "Я так і думала. Зараз ви підете з Тадібеєм. У нього можуть виникнути питання до тебе, а Бертьону можеш залишити тут. Вона буде зі мною і її ніхто не потривожить".

      "Ні, - сказала Діана. - Спасибі за пропозицію, але Бертьоньку я візьму з собою".

      Вона підійшла до Берти і дбайливо взяла на руки, поклала її голову собі на плече і звернулася до жерця: "Ми готові".

      "Зустрінемося пізніше", - сказала Владичиця.

      Вони вклонилися їй і підійшли до дзеркала. Вільною рукою Діана доторкнулася до нього: воно було тверде, гладке і холодне, нічого особливого - звичайне дзеркало. Тоді Тадібей простягнув руку перед собою і вона наполовину проникла наскрізь через нього. Повільно зробив крок уперед і сказав: "Ну що, йдемо?"

      Діана хитнула головою, зробила крок уперед і вони опинилися з іншого боку. Це було не задзеркалля, просто вони опинилися в черговому лабіринті з коридорів палацу.

      Поки вони йшли, Діана звернулася до жерця: "Для мене, дуже незвичайні імена Барч і Барчин. Їм дали такі імена тому, що вони брат і сестра?"

      "Ні, - сказав Тадібей. - Не зовсім через це. У всіх живих істот, від самого моменту народження є Янгол-охоронець - добрий дух, який дається вищим Розумом - це душа Всесвіту всіх рівнів і світів. Так ось, Янгол-охоронець невидимо охороняє від бід і напастей, намагається наповнити спогляданнями духовними, а також допомагає в усьому хорошому. Залежно від дня народження, за розташуванням планет і зірок можна дізнатися його ім'я. Наприклад, Барч носить ім'я свого Янгола-охоронця, а Барчин так назвали, тому що її ім'я означає "шовк". Витончена, найніжніша і чарівна краса, тобто красива як благородний і прекрасний шовк".

      "Це гороскоп", - перервала жерця Діана.

      "Що таке гороскоп?" - перепитав він.

      "Це те, про що ви зараз розповідали", - відповіла Діана.

      Тадібей злегка знизав плечима: "Не зрозуміле слово. Ніколи не зустрічав. Я говорив про Астрологічне пророцтво та особистого Янгола-охоронця, який завжди відгукнеться на справжню необхідність".

      Діана подумала, що не варто щось пояснювати й переконувати. Головне, що суть зрозуміла.

      "А можна дізнатися, як звати мого Янгола-охоронця і Бертьоньки?" - запитала вона.

      Жрець подивився на неї: "Назви день і місяць свого народження".

      "У моєму Сонячному світі це 11 червня", - відповіла вона.

      Жрець трохи задумався, а потім сказав: "Зірки змінюють своє положення відносно того місця, звідки на неї дивляться, але на небі вона перебуває завжди на одному і тому ж місці. А значить, ім'я твого Янгола-охоронця за датою твого народження - Бахрам. Він дуже віддано оберігає тебе, не дає робити помилок, відводить від бід і невдач. Він завжди допоможе впоратися з труднощами і полегшує душевні терзання. Найкращий час просити його про підтримку і допомогу - це, коли день майже пішов".

      Діана подумала, що напевно, в її світі це називається на заході Сонця. Усе-таки не весело у Водному світі: або світло, або темно. Сонця в нашому розумінні тут немає.

      А вголос сказала: "Дякую. А в Берти? 28 жовтня".

      Тадібей знову трохи задумався, а потім сказав: "Ім'я Янгола-охоронця малятка - Гавриїл".

      "Мені здається, схоже ім'я є і в нашому світі", - повільно вимовила Діана.

      Жрець анітрохи не здивувався: " Янгол-охоронець - це ж високо вібраційна сутність тонкого світу, що існує в просторі. Вона несе певну інформацію, впливаючи на того, кого вона охороняє.