Берта примружила оченята і протяжно вимовила: "Оооо... це моє улюблене слово. Чим би не займався - воно завжди буває вчасно!"

      Діана подивилася на Барчин і знову поспішила якось пояснити сленг Бертьони, доки не посипалося ще більше незрозумілих для них слів: "Бертьона так довго була непритомна, - сказала вона, - що тепер у неї всі думки тільки про їжу".

      Берта знову зморщила носик: "А, що? Нормальні думки, смачна тема".

      Так за розмовою всі не помітили, як дійшли до круглої галявини, вкритої короткою зеленою травою наче килимом. На ній стояв різьблений стіл і великі крісла. Стіл був абсолютно порожній. По обидва боки знаходилися відомі вже нам величезні медузи. З одного боку - Місячні, а з іншого - Золоті. Кожною окремою щупальцею вони тримали різного вигляду й розміру морські мушлі: великі й маленькі з цікавою й небаченою раніше їжею на них.

      Берта вилізла на одне з крісел, схрестила лапки й насупившись сказала: "Йшли, йшли і прийшли, а стіл-то порожній! Був же такий гарний настрій!"

      Барчин завжди починала посміхатися, коли дивилася на малечу або зверталася до неї. Ось і зараз, ніжно дивлячись на Бертьону, вона сказала: "Булочка, не переживай. Зараз ми все виправимо, - і перевела погляд на Тадібея".

      Жрець голосно плеснув у долоні. Тієї ж миті медузи пожвавилися і все навколо почало рухатися. Пропливаючи біля столу, вони залишали на ньому все нові й нові наїдки: яскраві салати з різноманітними текстурами, дивовижний рожевий суп, що світиться, приготований з рожевого квітучого ягідника з яскравою помаранчевою стружкою посередині, запечений пісочний огірок з білим горошком, різна випічка з пухирчастого тіста і десерти, фаршировані повітряними начинками, що іскрилися відблисками від дзеркальної глазурі. Запропоновані напої настільки були різноманітними, що навіть у якийсь момент Берта перестала жувати і всіма очима стежила за їхньою різнокольоровою зміною на столі, проводжаючи поглядом кожен кришталевий глечик і тарілку. І при цьому, пропозиція скуштувати черговий кулінарний витвір все тривала і тривала...

      Наївшись, Бертьона сповзла з крісла і розвалилася тут же на траві пузиком догори, продовжуючи доїдати шматочок перламутрового персикового тортика.

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​​​​      "Ось - це життя! - повільно сказала вона. - І одразу розумієш, що не все так погано. Життя налагоджується".

      "Ха-ха-ха...", - засміялися всі.

      Діана посміхалася, дивлячись на задоволену й ситу Бертьонку: "Ти завжди так говориш. Знайомі слова. Хоча, коли я була маленькою і ходила з мамою в “МакТональдс”, то наївшись, теж так говорила".

      "Що таке “МакТональдс”?" - запитала Барчин.

      Берта, пихкаючи, підвелася і затараторила, розмахуючи лапками перед собою: "Нууууу... це таверна! Таверна з таверн! У них у назві посередині велика буква "Т" і її видно здалеку. Коли я з Па і Ма були на машині, тобто я хотіла сказати на дефенсі заїжджали туди, то від запахів, що розповсюджуються по околиці, можна забути куди їдеш!" І вона вільною лапкою без тортика погладила свій животик.

      "Бертьоно, так ти наїлася чи ні? - погладжуючи її вушка, запитала Діана. - Хіба можна так захоплено говорити про їжу, коли наївся досхочу? Ти що, не проти забігти ще в якусь таверну?"

      І знову всі голосно розсміялися.

      Несподівано Берта серйозно подивилася на Барчин: "Слово "таверна" нагадало мені хитрого боцмана Сайлера - хазяїна тієї таверни, де для мене з Ма могло все погано закінчитися, - задумливо почала Берта, - своєю лукавістю та злими намірами в його голові й підлим вчинком він змусив мене сумніватися в тому, що хороші люди існують. Який же він підлий і мерзенний".

      Бертьона зафиркала і захитала головою, ніби обтрушуючись від бруду.

      "Ти маленька, - сказав Тадибей, - але почуття справедливості розвинене як у дорослої. Спробую пояснити і переконати тебе, що не всі навколо тебе погані. Насправді, все дуже просто. Ось дивись, наприклад, ти добре ставилася до боцмана, а пізніше прийшло розчарування в ньому, але ж не можна сказати, що він завжди був хорошим, а потім раптом став поганим. Від самого початку вашого знайомства Сайлер був хитрим пронозою. Я зовсім трохи заглиблюся в роз'яснення, але так ти швидше зрозумієш, що я хочу сказати. Отже, тебе розчарував не світ усіх людей, а підвела твоя система цінностей. Ти можеш перерахувати хто або що особисто для тебе вважається важливим, головним і правильним у житті?"

      Берта не замислюючись відповіла: "Щоб мої Ма і Па були завжди здорові й усе в них було добре".

      "Зрозуміло, - промовив жрець, - добре, а які риси в людях для тебе цінні?"

      Берта і тут не довго думаючи почала перераховувати: "Я вважаю, що добре, коли є віра в людей, у добро, чесність, вірність, чуйність, взаємодопомогу і багато ще чого хорошого".

      "Правильно, - продовжував Тадібей, - а система цінностей Сайлера: підступність, жадібність, злість, лицемірство, заздрість, нахабство, егоїзм, і, можливо, це не повний перелік того, на що він здатний, або що у своїй поведінці боцман вважає нормальним. Так ось і сталося те, що сталося, тому що не весь світ складається з брехунів, а це ти погано знала систему цінностей Сайлера! Ось і все! Вони у вас різні! Твої очікування від вчинків боцмана - це не реально. Вони засновані на твоїх цінностях, а те, що трапилося - ось це і є реальність.

Обман для Сайлера - його реальність.

      Все просто - якщо погано знаєш людину, то не варто повністю довіряти їй. Усім властиво помилятися. І в людях теж. Це нормально. Головне, запам'ятати, зробити правильні висновки і більше не повторювати таких помилок. А на майбутнє, будь розсудливою і обережнішою з незнайомцями".

      Діана взяла Берту на руки: "Більше мене так не лякай, - сказала вона і притиснула до себе малятко, яке опустило голову".

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

      "Не буду, обіцяю", - відповіла Бертьона.

      "До теми Сайлера ми ще повернемося", - спокійним і впевненим тоном до їхньої розмови приєдналася Барчин.

      "А зараз за справу!" - підстрибнувши на руках у Діани бадьоро запропонувала Берта.

      "Але, для вас приготовані апартаменти, - сказала Барчин, - щоб ви відпочили, перевели дух від минулих подій і набралися сил для спроби вирішити проблему для всього Водного рівня".

      Берта зістрибнула з рук Діани: "Що значить "спроби"? Все вирішимо! Ні! Ми підемо рятувати вас просто зараз!"

      Діана подивилася на крихітку: "Булка, знову чути тільки тебе. Хоча, скажу тобі, твоя рішучість і бойовий настрій - це вже виконано половину задуманого і додає впевненості, що в нас усе вийде. Але все-таки давай трохи спокійніше, постійно прошу тебе про це, - а потім звернулася до Барчин, - дякую за пропозицію. Це насправді було б чудово, але я згодна з Бертьонкою, що ми готові просто зараз піднятися до місця зсуву між умовними повітряними рівнями і дізнатися, а якщо вийде, то виправити збій у надходженні кисневого обміну для Другого рівня. Просто хочеться швидше додому".

      На словах "якщо вийде", Берта вже набрала повітря, приготувавшись обурюватися, але Діана була готова до цього і похитавши головою тихо сказала: "Ні. Берта ні".

      Бертьона шумно видихнула одним зітханням і замовкла.

      "Ну що ж, тоді на нас чекає дефенс-розумний", - сказав жрець.

      "А, знаю, це дефенс, який керується командами", - все ж встигла сказати малятко.

      Діана невдоволено подивилася на Бертьону: "Не перебивай! - і додала, - так, звісно, ми готові".

      Усі засобиралися і пішли назад тим самим Квітковим тунелем, приємно вдихаючи аромат низько звисаючих ліан, з переплетених квітів всіх відтінків.

      Жрець звернувся до Барчин: "Моя Володарко, дозволь мені відлучиться. Це не займе багато часу. Поки ви алеями саду вийдете з палацу до головних воріт, я вже буду вас там чекати".

      "Добре, - відповіла вона, - зустрінемося біля Золотих воріт".